Преамбула

Ми віримо, навчаємо і сповідаємо, що Святе Писання — єдина непомильна норма віри і життя. І як віросповідні лютерани, ми приймаємо за основні та первинні віросповідання віросповідні книги Євангельської Лютеранської Церкви, що містяться у Книзі Злагоди 1580 року, а саме: Апостольський, Нікейський і Афанасіївський Символи Віри; Ауґсбурзьке Віросповідання та його Апологію; Шмалькальдські Статті (включаючи Трактат про Владу та Примат Папи); Лютерові Малий та Великий Катехізиси і Формулу Злагоди (Короткий Виклад та Тверде Проголошення). Ми приймаємо ці Віросповідання не настільки наскільки, але через те, що вони погоджуються із Святим Письмом, і ми віримо, що вони є вірним викладенням Божого Слова, котре є вище від усього. Відповідно до Святого Письма і наших Віросповідань, Христос є живим і вічним виявом Божого Слова; Святий Дух створює віру лише через Євангеліє та Таїнства; всі вчення мають зосереджуватись на особі та ділі Христовім і, таким чином, повинні також відображати вірне розрізнення Закону та Євангелія, що веде до визнання того, що доктрина про Виправдання грішника перед святим та справедливим Богом благодаттю, заради Ісуса Христа, через віру є головною статтею віри, котра і визначає, що таке Церква.

Стосовно ж тих статей віри, котрі достатнім чином не розглядаються нашими первинними та основними віросповіданнями, але котрі на сьогоднішній день набули гострого обговорення, ми віримо, навчаємо і сповідаємо:

1. Про Слово Боже

Ми сповідаємо, що канонічні книги Старого та Нового Заповітів у їхній первинній формі, як це вони написані пророками, апостолами і євангелістами, є Богонатхненними. І це означає, що Святе Письмо не лише містить у собі Боже Слово, але і саме є Божим Словом у всій Своїй повноті та цілісності. Через те Святе Письмо є безпомилковим і непомильним в усьому, що навчає, будучи єдиним непомильним правилом і нормою християнської доктрини та практики. Ми відкидаємо історично-критичний метод тлумачення Святого Письма, як повністю недозволений, богозневажний метод із панівним використанням людського глузду над Святим Письмом.

2. Про Знання і Правду

Ми сповідаємо, що Слово Боже є абсолютною об’єктивною правдою, і що можливо як знати цю правду, так і сповідати її. Дотримуватися правди Слова у доктринальних питаннях, після ретельного вивчення Святого Письма, не є дією людської гордині, але радше Богоугодною дією нашої покори Його волі.

3. Про Створення

Ми сповідаємо, що Бог створив з нічого усе за шість звичайних днів силою Свого Слова, так як це викладено в книзі Буття та інших місцях Святого Письма. Таким чином, ми заперечуємо і відкидаємо теорії “еволюції”, що стосується також “теїстичної еволюції”, не лише через брак вагомих наукових доказів, але перш за все, через те, що вони суперечать Богонатхненному запису створення.

4. Про історичність особи Христа та Його діла

Ми сповідаємо, що всі Біблійні пророцтва про Христа (Месію) сповнилися в Ісусі Христі з Назарету. Цей Ісус Христос є правдивою і реальною історичною особою, Єдинородним, вічним Сином Божим, правдивим Богом і правдивою людиною (без гріха). Він був зачатий від Духа Святого і Марії Діви, народився і жив реальним людським безгріховним життям. Він виконав Закон на нашому місці і замість нас, помер за наші гріхи і воскрес третього дня, як і було пророковано в Святих Писаннях. Цей живий Ісус Христос тілесно вознісся на небеса і царює з Отцем і Святим Духом, один Бог у Святій Трійці. Він — наш Спаситель і Голова нашої Церкви. Останнього дня Він прийде у славі зі Своїми святими ангелами судити живих і мертвих. Немає іншого Христа і не може бути іншого Христа, окрім цього історичного Біблійного Ісуса з Назарету.

5. Про Навернення та Втіху

Ми сповідаємо, що Святий Дух, Котрий походить від Отця і Сина, чинить, лише через Засоби Благодаті, навернення мертвого у грісі грішника, без ніякої співпраці, вирішення чи волевиявлення з боку останнього. І цей виправданий та відроджений Божим Словом грішник знаходить правдиву втіху прощення його гріхів не у своєму освяченні чи відчуттях, чи християнському досвіді, чи в оселенні Христа у його серці, а в об’єктивному проголошенні Євангелія у Слові та Таїнствах, в якому він покликаний і вибраний Богом до закладин світу в Христі Ісусі.

6. Про служіння і роль жінок у Церкві

Ми сповідаємо, що ніхто в Церкві не повинен навчати чи проповідувати, а чи здійснювати Таїнства без постійного покликання (АВХІV). Ми також сповідаємо, що коли Святе Письмо каже, що жінка не повинна навчати чи “мати владу” над чоловіком в церкві, це означає, що пастирське служіння Євангелія не може перебувати в руках жінки. Відповідно до того ж самого принципу, жінка не повинна мати владу над чоловіком в процесі прийняття громадою рішення. Однак погляди жінок повинні враховуватись при цьому, оскільки і жінки є членами тіла Христового і разом із чоловіками поділяють благословення та обов’язки “священства усіх віруючих”.

7. Про Основи Церковної Спільноти

Ми сповідаємо, як це викладено в АВVII,2, “що достатньо для правдивої єдності Християнської Церкви, щоб Євангеліє [тут ми маємо на увазі всю Біблійну доктрину] навчалося з чистим його розумінням, і щоб Таїнства відправлялися відповідно до Божественного Слова”. Однак відхилення від вчення Слова Божого не повинне прийматися та терпітися в церкві. Таким чином, ми відкидаємо будь-яке уніатство та екуменічні зусилля щодо компромісу в чистому вченні Слова Божого. Але одночасно ми також засуджуємо сепаратизм, що веде до відмови від спільноти при згоді у доктрині.

8. Про Церкву та Державу

Ми сповідаємо, що відповідно до Святого Письма Бог призначив певні та окремі повноваження Церкві та певні і окремі повноваження Державі, що не суперечать одні одним. Бог поставив Церкву та Державу в два різних та окремих царства із використанням відповідних до кожного засобів. Церкві Бог дає повноваження закликати грішників до покаяння, проповідувати та роздавати прощення гріхів, що в Євангелії та Таїнствах, і заохочувати віруючих у християнському житті. Державі Бог дає повноваження впроваджувати цивільний порядок серед людей, караючи злочинців і захищаючи невинних. Перебування Церкви на землі не полягає у встановленні нею світських порядків, а Держава, зі свого боку, не є вісником Євангелія і не повинна втручатися у його поширення.

9. Про Людське Життя

Ми сповідаємо, що Святе Письмо захищає Божий дарунок людського життя. Ми визнаємо, що Бог, щоб захищати життя невинних, надав державі право карати злочинців, навіть до страти, і вести справедливі війни. Однак ми сповідаємо, що забирати людське життя будь-яким не призначеним Богом чином є гріхом і суворо засуджується Святим Письмом. Таким чином, немає виправдання будь-яким злочинним діям, спрямованим на відбирання людського життя самогубством, евтаназією та абортом включно (якщо останній не викликаний метою збереження іншого дарунку життя, при вагомих на це причинах).